Кошиці

Кошиці — друге місто країни і столиця сходу. Історичне ядро тут найбільше у Словаччині: охоронну зону центру закріпили 1983 року на 85 гектарах. Уздовж довгої головної вулиці стоять театр, співочий фонтан і собор святої Єлизавети — найбільший храм Словаччини, будівництво якого почали 1378 року. У 2013 році Кошиці були європейською столицею культури разом із Марселем, і міська афіша відтоді лишилася щільною.

Університет Шафарика, технічний, ветеринарний та інститут безпеки стоять у центрі або за коротку поїздку трамваєм. Технічний кампус трохи осторонь — від головної вулиці хвилин двадцять пішки. Студентський проїзний на 30 днів коштує 15 €. До Братислави швидкий потяг іде близько п’яти годин, і на вихідні додому через усю країну їздять рідко. Відень і Будапешт звідси — вже не поїздка на вечір.

Двокімнатна квартира по районах зазвичай коштує 740–770 €, майже як на околиці Братислави. Однокімнатна частіше 400–500 €, кімната у спільній квартирі — 250–400 €. Гуртожиток рятує: місце у спільній кімнаті часто близько 70–120 € на місяць, і це головна причина, чому перший курс рідко одразу орендує житло. Обід в їдальні зі студентською дотацією зазвичай 3–5 €. У кафе дешевше, ніж у столиці, у магазині — майже так само.

Підробіток — кафе, магазини, сервісні офіси. Заводський південь міста дає робочі місця, але не вечірні зміни для першокурсника. Без словацької вибір звужується до кухні та складу, з англійською відкриваються офіси, яких тут помітно більше, ніж в інших містах сходу. Зміни зазвичай підлаштовують під розклад пар, а не навпаки, тому графік варто обговорити до підписання.

Іноземних студентів багато: на денному бакалавраті й магістратурі технічного університету їх більше, ніж словацьких. Українська мова звучить звично, окремого району немає. У жовтні центр перекривають заради Марафону миру, і це помітна міська подія, а не спортивна новина. Мінус чесний: до заходу країни далеко, а за певного вітру промисловий край про себе нагадує.