Словаччина
Сладковичове
Сладковичово однє із словацьких міст, економічний розквіт яких стався у другій половині ХІХ століття з появою залізниці. На відміну від сусідніх Галантів або Середи, немає великої кількості вражаючих будівель. У 1948 року місто Діосек перейменували на честь знаменитого словацького поета Андрія Сладковича.
Сладковичове — містечко близько 5 тисяч людей на рівнині, зупинка на залізниці між Братиславою і Галантою. Вища школа Данубіус невелика, корпус у самому містечку, пішки. Свого студентського району немає. Регіональний потяг до Братислави зазвичай їде менше години, і з оформленою пільгою він частіше безкоштовний. Галанта, місто більше, на тому самому потязі за кілька хвилин. Трнава досяжна, але це вже поїздка, не прогулянка між парами.
Кімната в будинку тут одна з найдешевших у цьому списку, якщо її взагалі здають студенту. Оголошень майже немає, частіше домовляються через знайомих. М’який орієнтир — нерідко до 250 €, іноді помітно нижче. Гуртожитку великого університету немає. Обід — дім або просте кафе. Продукти купують у містечку або в Галанті. Мережеві ціни ті самі, вибір менший.
Підробіток у самому містечку тонкий: магазин, сезонне господарство навколо. Частіше їдуть працювати в Братиславу або Трнаву. Української спільноти немає. Мінус, без якого текст був би нечесним: це не студентське життя в місті. Після пар ти в тихому селищі. Якщо потрібні люди і вибір, ти сідаєш на потяг.